В першу чергу маю зазначити, що
заїкання у військових – це комбінований розлад на перетині неврології та психотравми.
Заїкання у військових після бойової травми — це не ізольований мовленнєвий симптом, а складний комбінований нейропсихологічний розлад, який формується на перетині:
* черепно-мозкової травми (ЧМТ),
* дифузного аксонального ураження,
* посттравматичного стресового розладу (ПТСР),
* когнітивно-комунікативних порушень.
Такі випадки найчастіше класифікуються як набуте (нейрогенне + психогенне) заїкання, що має змішаний генез.
🧠 Розглянемо нейроанатомічне обґрунтування.
Бойова травма викликає:
* дифузне ураження білої речовини мозку (особливо фронто-темпоральних мереж),
* порушення міжпівкульної взаємодії,
* дисфункцію базальних гангліїв та моторних мовленнєвих ланцюгів.
Дослідження клінічних кейсів показують, що заїкання пов’язане з:
* атиповою організацією мовленнєвих зон кори,
* порушенням зв’язків між моторною, премоторною та слуховою корою.
Крім того, ураження різних ділянок мозку (включаючи підкіркові структури) може викликати набуте заїкання, що підтверджено сучасними нейровізуалізаційними дослідженнями.
⚡ З позиції нейрофізіології – це розлад сенсомоторної інтеграції.
У військових після бойової травми:
* порушується таймінг мовленнєвих рухів,
* виникає дефіцит сенсомоторного контролю мовлення,
* змінюється робота дофамінергічних систем (кортико-стріарні мережі).
Це призводить до:
* блоків,
* повторів,
* пролонгацій.
🧩 На рівні породження мовлення спостерігається:
* порушення лексичного доступу,
* дефіцит планування висловлювання,
* підвищене когнітивне навантаження.
Особливість заїкання у військових:
👉 поєднання мовленнєвого дефіциту + тривожного очікування збою.
Це створює:
* феномен «очікування труднощів»,
* вторинні поведінкові реакції,
* уникнення комунікації.
🧠 ПТСР виступає як модифікатор заїкання
ПТСР не є причиною заїкання, але:
* підсилює симптоми,
* знижує контроль мовлення,
* активує тревожні очікування.
У військових часто спостерігається накладання нейрогенного та психогенного механізмів, що підтверджується дослідженнями серед військових з ЧМТ .
🔬 Отже, клінічні особливості заїкання після бойової травми:
* варіабельне (нестабільне),
* не залежить від типу звуків (на відміну від розвиткового),
* виникає у будь-якій позиції слова,
* часто супроводжується когнітивними труднощами,
* погіршується при стресі.
🛠️ Доказові підходи до терапії:
1. Поведінкова терапія заїкання:
* методика Charles Van Riper (модифікація заїкання)
* fluency shaping (формування плавності)
2. Нейрореабілітаційний підхід:
* робота з темпом мовлення
* ритмізація (метроном)
* сенсомоторна інтеграція
3. Когнітивно-поведінкова терапія (КПT):
* робота з тривогою
* зниження уникнення
4. Терапія когнітивно-комунікативних порушень
* відновлення уваги, пам’яті, планування
5. Мультидисциплінарний підхід
* логопед + невролог + психотерапевт
📚 Міжнародні наукові джерела для ознайомлення:
* Stuttering Following Acquired Brain Damage (PMC)
* Disfluency clusters after TBI
* Localization of stuttering (Brain, 2024)
* Adult onset stuttering in veterans with TBI
🟡 Висновок від АКЛУ:
Заїкання у військових після бойової травми — це:
👉 не просто порушення плавності мовлення
👉 а системний нейропсихологічний розлад
який:
* має поліетіологічну природу,
* потребує диференційної діагностики,
* вимагає командної терапії.
📌 Рекомендації для клінічних логопедів:
🔍 Завжди проводити диференціацію:
* нейрогенне vs психогенне vs змішане заїкання
🧠 Оцінювати:
* когнітивні функції
* емоційний стан
* рівень ПТСР
🛠️ Будувати терапію як:
* нейрореабілітацію, а не лише корекцію мовлення
⚠️ Уникати:
* шаблонних підходів «дитячої логопедії»
🤝 Працювати в мультидисциплінарній команді
📈 Орієнтуватися на:
* функціональну комунікацію, а не лише плавність
АКЛУ виступає за науковообгрунтовані методи логопедичної терапії з військовими з заїканням.
