Хочу поділитись з вами своїми спостереженнями.
У клінічній практиці все частіше спостерігається погіршення темпо-ритмічної організації мовлення у військовослужбовців, які мають заїкання в анамнезі. Особливо виражена дестабілізація мовлення відбувається після черепно-мозкової травми (ЧМТ), акубаротравми та за наявності посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Темпо-ритмічна сторона мовлення є результатом складної взаємодії корково-підкоркових структур, зокрема базальних гангліїв, мозочка та фронтальних ділянок кори. У пацієнтів із заїканням ця система вже має вразливі ланки (порушення таймінгу, дефіцит внутрішнього моторного програмування).
▪️ ЧМТ призводить до дифузного аксонального ушкодження, що порушує міжструктурні зв’язки, відповідальні за ініціацію та плавність мовлення.
▪️ Акубаротравма впливає як на центральні слухові шляхи, так і на системи сенсомоторної інтеграції, що критично для самоконтролю мовлення.
▪️ ПТСР обтяжує перебіг за рахунок гіперактивації лімбічної системи, підвищеної тривожності та порушень сну, що прямо впливають на автоматизацію мовленнєвих навичок.
У сукупності це призводить до:
— збільшення кількості клонічних і тонічних запинок
— порушення мовленнєвого дихання
— зниження ініціації мовлення
— втрати автоматизованих мовленнєвих патернів
— підвищеної варіабельності темпу мовлення
🧠 Клінічний висновок від АКЛУ:
У таких пацієнтів ми маємо справу не лише з рецидивом заїкання, а з комбінованим нейрогенним та психогенним порушенням темпо-ритмічної організації мовлення, що потребує мультидисциплінарного підходу.
Таким чином:
1. Заїкання у військових після ЧМТ та акубаротравми не можна розглядати як ізольоване функціональне порушення.
2. Важливим є врахування нейротравматичного та психотравматичного компонентів.
3. Клінічна картина має ознаки вторинної дезавтоматизації мовлення.
4. Необхідна стандартизація протоколів обстеження та терапії для цієї категорії пацієнтів в Україні.
📋 Рекомендації для клінічних логопедів:
✔️ Проводити розширене обстеження:
— темпо-ритмічні параметри мовлення
— мовленнєве дихання
— слухове сприйняття і аналіз
— когнітивно-комунікативні функції
✔️ Використовувати поєднання методів:
— ритмізація мовлення (метроном, просодичні шаблони)
— сенсомоторна інтеграція
— техніки уповільнення мовлення з поступовою автоматизацією
— робота з мовленнєвим диханням
✔️ Обов’язково інтегрувати:
— психотерапевтичний супровід (КПТ, робота з тривожністю)
— гігієну сну
— міждисциплінарну взаємодію (невролог, психіатр, аудіолог)
✔️ Уникати:
— ізольованої роботи лише над симптомом заїкання
— форсованої автоматизації без стабілізації базових нейрофункцій
📣 ВАЖЛИВО:
У військових із заїканням в анамнезі після травматичних уражень мозку ми працюємо не зі «старим дефектом», а з новою, складнішою нейроклінічною реальністю.
АКЛУ продовжує формувати доказові підходи до терапії мовлення.
