Заїкання у військових із наслідками акубаротравми має особливу природу, яка відрізняє його від інших клінічних форм цього порушення.

🔹 У дітей чи дорослих, які заїкаються з дитинства, ми зазвичай говоримо про нейрогенне або неврозоподібне заїкання, пов’язане з вродженими чи ранніми порушеннями розвитку мовленнєвої системи.

🔹 У випадку військових після контузії або акубаротравми ми стикаємося з функціональним заїканням. Його поява зумовлена різким впливом екстремальних факторів війни — вибухових хвиль, травматичного стресу, перевантаження нервової системи. Це не класичне нейрогенне ураження й не неврозоподібна форма, а реакція цілісного організму на травматичний досвід і перевантаження мовленнєво-моторної системи.

⚡ Важливо підкреслити: у таких випадках заїкання не є “звичайним” мовленнєвим розладом, а виступає симптомом комплексного функціонального збою, що поєднує психоемоційний, неврологічний і фізіологічний компоненти.

👉 Саме тому терапія для військових потребує іншого підходу, ніж для дітей чи осіб із заїканням із дитинства. Вона має враховувати як нейропсихологічні аспекти травми, так і особливості мовленнєвої адаптації в умовах післявоєнної реабілітації.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху