В Україні в умовах війни створено небезпечний прецедент.
Один із провідних медичних університетів — Івано-Франківська медична академія — оголошує набір на нову «професію» мовленнєвого терапевта, яка не має офіційно затвердженого професійного стандарту. Ідея нібито гарна, адже ця спеціальність надзвичайно важлива для реабілітації людей після інсультів, черепно-мозкових травм, акубаротравм, а також для військових, які потребують відновлення мовлення і ковтання. Але проблема у тому, що навчання планують здійснювати не науковці та клінічні фахівці з міжнародним досвідом, а люди без наукових ступенів, без ґрунтовної нейрофізіологічної, нейролінгвістичної та медико-реабілітаційної бази. По суті — «дівчатка з товариства мови і мовлення», яке очолює філолог за дипломом.
❗ Як таке можливо у країні, де є понад 40 наукових логопедичних кафедр, сотні професійних викладачів і клініцистів, які роками готують логопедів високого рівня? Наші дипломи визнають у світі. Наші науковці є частиною міжнародних асоціацій, беруть участь у розробці європейських стандартів. І водночас у самій Україні намагаються створити «короткий шлях» у професію, яка вимагає глибоких знань з нейронаук, медицини та мовлення.
📌 Уявіть собі: пацієнта після інсульту, з важкою афазією, дизартрією, апраксією чи дисфагією, «лікує» людина без клінічного досвіду, без розуміння патогенезу, без знань у сфері МКФ чи міжнародних методичних напрацювань, а просто з сертифікатом, який отримала на 4-місячних експрес-курсах. Це не просто непрофесійно — це небезпечно для життя і здоров’я.
Україні сьогодні як ніколи потрібні справжні фахівці у сфері реабілітації, які здатні працювати з найскладнішими випадками. Потрібна інтеграція науки й практики, а не спрощені «курси від філологів».
👉 Ми маємо голосно заявити: у країні, де іде війна, де тисячі військових і цивільних потребують якісної допомоги, ми не можемо допустити профанації професії.
Україні потрібні клінічні логопеди — висококваліфіковані кадри, підготовлені у медичному та науковому контексті.