Аномія — це порушення здатності до акту називання, яке клінічно проявляється труднощами або неможливістю актуалізувати потрібне слово при збереженому розумінні значення об’єкта чи дії.
При локальних ураженнях головного мозку аномія є одним із найбільш стійких і універсальних симптомів мовленнєвих розладів.
🔹 Принципово важливо: аномія спостерігається при всіх типах афазії — моторній, сенсорній, амнестичній, семантичній, динамічній, провідниковій та тотальній. Різниця полягає не в наявності або відсутності аномії, а в механізмах її формування та клінічному прояві.
🧠 Нейрофізіологічне обґрунтування
З позицій сучасної нейронауки, акт називання є мережевою функцією, яка реалізується через взаємодію кількох кіркових і підкіркових структур:
• скроневі зони — зберігання лексико-семантичних репрезентацій;
• тім’яні відділи — інтеграція сенсорних ознак та концептуальних уявлень;
• лобові ділянки (зокрема нижня лобова звивина) — ініціація, вибір і контроль мовленнєвої відповіді;
• підкіркові структури та білі шляхи — забезпечення швидкості та узгодженості передачі сигналу.
Будь-яке локальне ураження (ішемічне, геморагічне, травматичне, пухлинне), навіть якщо воно не зачіпає «класичні мовленнєві центри», порушує функціональну цілісність мовленнєвої мережі. У результаті саме номінативна функція, як найбільш енергозатратна і багаторівнева, страждає першою — що і проявляється аномією.
🧩 Психолінгвістичне обґрунтування
З точки зору психолінгвістики, називання — це не одинична дія, а послідовність етапів:
1. формування наміру;
2. доступ до концептуального рівня;
3. активація лексеми;
4. фонологічне кодування;
5. моторна реалізація.
При афазії порушується один або кілька етапів цього ланцюга, тому аномія є неминучим наслідком:
• при сенсорній афазії — через дефіцит семантичної диференціації;
• при моторній — через труднощі лексичного вибору та запуску мовлення;
• при провідниковій — через розрив між лексичним і фонологічним рівнями;
• при динамічній — через порушення мовленнєвого програмування;
• при амнестичній — через дефіцит прямого доступу до лексеми.
Таким чином, аномія є універсальним маркером розпаду мовленнєвої діяльності, а не окремим «видом» афазії.
🎯 Клінічний висновок
Аномія при локальних ураженнях мозку:
• не є периферичним симптомом;
• не обмежується амнестичною афазією;
• відображає системний характер мовлення як вищої психічної функції.
Саме тому оцінка аномії є ключовим компонентом нейрологопедичного обстеження, а терапія номінативної функції — базовою складовою реабілітації при будь-якій формі афазії.
🟡 АКЛУ зазначає: професійний підхід починається з розуміння механізму та природи порушення мовленнєвої діяльності, а не з етикетки діагнозу.
Навчаємось разом!



