Війна призвела до того, що тисячі українських дітей опинилися в умовах іншомовного середовища. Особливо вразливі — діти віком 2–3 роки, коли триває інтенсивне формування фразового мовлення та граматичних структур рідної мови.
🔍 Наукові дані свідчать, що у віці до 3 років відбувається так званий сенситивний період мовленнєвого розвитку (Kuhl, 2010; Werker & Hensch, 2015). У цей час дитина найбільш сприйнятлива до фонетичних, лексичних і граматичних моделей рідної мови. Переривання цього процесу через зміну мовного оточення може призвести до:
• затримки мовленнєвого розвитку (Paradis, 2016);
• змішування мовних систем (code-mixing, Genesee, 2001);
• труднощів у формуванні повноцінної лексики та синтаксису рідною мовою.
Втрата постійного контакту з рідною мовою у сенситивний період підвищує ризик того, що дитина не досягне вікових мовленнєвих норм українською, навіть при поверненні в україномовне середовище.
💡 Роль клінічного логопеда у такій ситуації:
• збереження та розвиток української мови як базової;
• профілактика мовленнєвих порушень у двомовному середовищі;
• надання батькам індивідуальних рекомендацій щодо мовної підтримки вдома;
• робота над гармонійним засвоєнням другої мови без шкоди для рідної.
📌 Висновок: Підтримка мовленнєвого розвитку українських дітей за кордоном — це не лише питання освіти чи родинного вибору, а й завдання клінічної логопедії, що базується на доказових підходах нейролінгвістики та психолінгвістики.
