Міністерству охорони здоров’я України
Копія: Комітет ВРУ з питань здоров’я нації
Від: професійної логопедичної спільноти України
(за участі ГО «Асоціація клінічних логопедів України»)
ОФІЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ
щодо ризику необґрунтованого звільнення логопедів
із закладів охорони здоров’я та соціального захисту з 2026 року
Шановні колеги,
Професійна логопедична спільнота України звертається до Міністерства охорони здоров’я України у зв’язку з критичною ситуацією, що склалася навколо правового статусу та подальшої зайнятості логопедів, які працюють у закладах охорони здоров’я та соціального захисту.
Починаючи з 2025 року, у практиці окремих закладів та органів управління почали застосовуватися вибіркові та розширені тлумачення нормативних актів МОЗ України, зокрема:
-наказу МОЗ України від 23.01.2024 № 112
-наказу МОЗ України від 20.12.2024 № 2125
(«Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.01.2024 № 112»), якими запроваджено спеціалізацію «Терапія мови і мовлення».
На практиці зазначені документи використовуються як підстава для вимоги обов’язкової перекваліфікації логопедів, які вже мають вищу профільну освіту та тривалий стаж роботи, під загрозою звільнення з посад з січня 2026 року.
Вважаємо за необхідне наголосити на такому
1. Накази МОЗ № 112 та № 2125 не містять норм, які:
– скасовують професію «логопед»;
-визнають логопедів такими, що не відповідають займаним посадам;
-встановлюють обов’язок звільнення або автоматичної перекваліфікації.
2. У зазначених нормативних актах відсутні положення щодо:
-механізму визнання вже здобутої освіти логопедів;
-зарахування професійного стажу;
-перехідного періоду для фахівців, які багато років працюють у системі ОЗ та СП.
3. Логопеди мають законне право працювати за здобутою кваліфікацією, що відповідає:
-статті 43 Конституції України (право на працю);
-Кодексу законів про працю України;
-принципу правової визначеності, закріпленому в практиці Конституційного Суду України.
4. Логопеди фактично виконують клінічні функції, тотожні за змістом тим, що нині віднесені до сфери «терапії мови і мовлення», зокрема:
-робота з афазіями, дизартріями, апраксіями мовлення;
-терапія порушень ковтання (дисфагії);
-нейрореабілітація пацієнтів після інсультів, ЧМТ;
-допомога військовим і ветеранам війни.
Потенційні наслідки поточної практики
Застосування зазначених наказів без належного роз’яснення та перехідних механізмів може призвести до:
-масового звільнення досвідчених фахівців;
-кадрового дефіциту в реабілітаційних і медичних закладах;
-порушення безперервності допомоги пацієнтам;
-соціальної напруги та судових спорів.
Просимо Міністерство охорони здоров’я України
1. Надати офіційне роз’яснення, що накази МОЗ № 112 та № 2125 не є підставою для звільнення логопедів із закладів ОЗ та СП.
2. Зупинити практику примусової перекваліфікації логопедів без урахування їх освіти та стажу.
3. Ініціювати фаховий діалог із представниками професійної логопедичної спільноти.
4. Розробити чіткий, правовий механізм визнання кваліфікацій логопедів, включно з можливими добровільними формами підвищення кваліфікації, а не шляхом витіснення професії.
Вважаємо, що збереження логопедів у системі охорони здоров’я та соціального захисту є питанням не лише дотримання трудових прав, а й забезпечення якості та доступності медичної й реабілітаційної допомоги населенню України, зокрема в умовах війни.
Професійна спільнота готова до співпраці та конструктивного діалогу з МОЗ України.
З повагою,
від імені професійної логопедичної спільноти України
(ГО «Асоціація клінічних логопедів України»)
