Останніми днями, коли міста України поринули в темряву після ворожих атак, ми бачимо як невігласи продовжують руйнувати нашу нейронаукову логопедичну галузь.
Мені кожного дня надсилають подібні оголошення обурені колеги-клінічні логопеди з єдиним запитанням: навіще це все робиться?!
Ви знаєте, якби я зараз була в Києві чи в Івано-Франківську, то напевно що пішла б до тих невігласів і запитала це у них.
Але я в Одесі, і працюю з хлопцями-військовими і у мене немає вільного часу, щоб витрачати на балачки з цими безперспективними особами, які не є професіоналами в галузі корекції і відновлення мовлення.
Тому залишимо це товариство кривих дзеркал разом із іхніми передпологовими потугами народження дитини з внутрішньоутробною патологією розвитку. Бо вона нежиттєздатна від природи.
І лікарі це знають! І логопеди також!
Тож працюємо, колеги! Хто як не ми!
Асистент/-ка навчальної роботи магістерської програми з терапії мови та мовлення