Співзасновники і Рада АКЛУ поділяють думку співробітників кафедри і доєднується до їх ініціативи.
Голові Національної комісії зі стандартів державної мови Юлії ЧЕРНОБРОВ
Шановна пані Юліє!
Ознайомившись із проєктом Стандарту державної мови «Термінологія безбар’єрності» (із запізненням через кризову ситуацію в м. Києві з енергопостачанням та інтернет-зв’язком), хочемо все-таки висловити свої зауваження щодо грубих порушень етичних та правових норм у цьому документі.
Зауваження до проєкту Стандарту державної мови «Термінологія безбар’єрності» (далі Стандарт).
1. «Загальна частина»
Починаючи з третього абзацу і до кінця текст містить формулювання псевдонаукового характеру, перекручування інформації, бездоказові інтерпретації, маніпулятивні технології, що в цілому формують у читача викривлені уявлення про «усталену термінологію», зокрема у сфері спеціальної (або корекційної) освіти.
Ця частина Стандарту нав’язує безапеляційні заяви, які свідомо спотворюють значення термінів: корекційний педагог, тифлопедагог, сурдопедагог, сирота, неповна сім’я та ін., – дискредитують дериваційне гніздо зменшувально-пестливих похідних від твірного дитина, – між іншим, не пропонуючи адекватних замін. Жоден з термінів, який автори піддають критиці, не містить у своїх дефініціях ознак дискримінації, оскільки основною ознакою терміна є відсутність у нього будь-яких конотацій. І навіть поза межами терміносистеми конотації цих термінів є нейтральними за емоційним вираженням. Що ж стосується додаткових негативних конотацій, які так настійливо цим терміноодиницям намагаються нав’язати автори Стандарту, то вони можливі хіба в групах населення з низьким рівнем освіченості й культури. А тому використовувати це як аргумент – безглуздо, оскільки такий ефект може справити будь-який малознайомий термін, що його пересічний мовець не розуміє. Відстоюваний авторами термін бар’єр аж нітрохи не позитивніший за конотаціями, ніж дефект чи вада. То, може, й авторів Стандарту варто звинуватити у використанні дискримінаційних термінів?
Автори послідовно намагаються дискредитувати значення низки одиниць, використовуючи досить нечесний маніпулятивний прийом: свідомо ставлять науковий термін чи професіоналізм в один ряд з просторічними словами, які мають чіткі негативні конотації – їх ніколи не використовують як терміни ні в науці, ні в практиці педагогічної, психологічної та соціальної роботи. До прикладу: нейтральне сирота – поряд зі стилістично забарвленими розмовними відмовник, дітдомовець, виходець з інтернату, нічійна дитина: нейтральне неповна сім’я – поряд з оцінним неповноцінна сім’я; сліпий – поряд з каліка, каліцтво. Нагадаємо, що наведені емоційно та стилістично забарвлені слова, як-от нічийна дитина чи каліка термінами не є, у науковому контексті не функціонують, а тому і не потребують заміни! Регламентувати ж розмовну мову, живе спілкування є ознакою тоталітарного суспільства.
Цілковитою інсинуацією є безглузда спроба надати негативних конотацій групі слів: дітки, діточки, дитинонька, дитинка. Цими словами просякнутий дитячий фолькор від забавлянок до колискових, від казок до дитячих віршів. Заборона їх використовувати, висловлена в Стандарті державної мови, – це однозначна провокація людей, які не знають і не люблять української культури й давніх традицій нашого народу. Це й українофобське посягання на нашу мову з її унікальною візитівкою – багатством демінутивів (зменшувально-пестливих форм).
Що стосується назв професій сурдопедагог, тифлопедагог, корекційний педагог, олігофренопедагог, то абсолютно ненауковим є звинувачення в образі осіб з інвалідністю. Це те саме, що намагатися заборонити використовувати назву професії психіатр. До речі, більшість цих термінів використовують у європейських країнах і вони не викликають жодних дискримінаційних асоціацій ані в професіоналів, ані в узусі. Може, незабаром когось і стоматолог застрашить? А там і уролог, проктолог, онколог?
2. А тепер запитання до керівництва «Національної комісії зі стандартів державної мови»: чому в складі групи розробників Стандарту «Термінологія безбар’єрності» немає представників професій та науковців, які десятиліттями створювали систему спеціальної освіти та соціальної політики осіб з порушеннями розвитку? Адже йдеться і про мову їхнього професійного та наукового спілкування. Заборона усталених термінів без обговорення з фаховою спільнотою – це теж дискримінація, причому не уявна, а справжня. Забороняти слова – це практика радянського авторитаризму, коли в 30-ті роки ХХ ст. складали списки заборонених українських слів, вилучали їх зі словників за ознакою інспірованого в московському центрі «українського буржуазного націоналізму». Невже Національна комісія зі стандартів державної мови допустить використання тих самих безапеляційних методів зараз, у Вільній і Незалежній Україні, яка, стікаючи кров’ю, бореться з тим страшним спадком.
3. Насторожує і те, що серед розробників Стандарту є пані Оксана Лялька, яка відома своїми публічними заявами, що принижують в образливій формі спільноту спеціальних педагогів, яка провадить деструктивну діяльність зі знецінення професії логопеда, яка знана скандальним проєктом з підготовки терапевтів мови та мовлення в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця, що викликав обурення спільноти логопедів закладів охорони здоров’я. Її членство в групі розробників проєкту «Стандарту державної мови «Термінологія безбар’єрності» – це ляпас усім, хто в тяжких умовах війни виконує свій професійний обов’язок, долаючи порушення розвитку, навчаючи, підтримуючи, дітей і дорослих з особливими потребами.
Пропозиції.
1. Виключити з документа Стандарту (Загальна частина текст) текст від початку третього абзацу і до кінця як такий, що має ознаки псевдонаукових маніпулятивних практик, авторитаризму та дискримінації за професійною належністю.
2. Змінити склад групи розробників та ввести до її складу фахівців спеціальної освіти та соціальної політики, оскільки йдеться про їхню терміносистему та мову їхнього професійного й наукового спілкування.
3. Просимо вивести зі складу групи розробників Стандарту пані Оксану Ляльку, оскільки вбачаємо в її участі конфлікт інтересів як упередженої людини, що виявляє неповажне ставлення до групи професій спеціальних педагогів.
З повагою
Завідувач кафедри логопедії таВладислав ТИЩЕНКО
логопсихології факультету соціальної освіти та
соціальної політики Українського державного
університету імені Михайла Драгоманова,
к.пед.н., ст.н.сп.
Викладачі кафедри логопедії та логопсихології:
проф. Світлана КОНОПЛЯСТА
проф. Валентина ТАРАСУН
доц. Олександр КОЗИНЕЦЬ
доц. Андрій САВИЦЬКИЙ
доц. Тетяна ШВАЛЮК
доц. Юлія ПІНЧУК
доц. Наталія ЧЕРЕДНІЧЕНКО
доц. Наталія КОРОЛЬКО
доц. Оксана ГНОЄВСЬКА
доц. Тетяна АРТІМОНОВА
