Міністерство охорони здоров’я внесло до переліку професій некоректну назву фахівця, який має займатися мовленнєвою реабілітацією — «терапевт мови та мовлення».
Здавалося б, професія є в офіційних документах. Але на практиці маємо кадровий колапс:
• немає підготовлених спеціалістів із такою назвою, бо у світі такої професії не існує;
• університети не можуть якісно навчати за цією спеціальністю, бо бракує викладачів із неіснуючою професійною ідентичністю;
• у лікарнях відкриваються вакансії, але немає кадрів, здатних їх заповнити.
✅ Міжнародний стандарт:
У Європі, США, Канаді та Великій Британії професія називається клінічний логопед (speech and language therapist / speech-language pathologist). Це медичний фахівець, який працює з:
• відновленням мовлення після інсультів і травм;
• лікуванням дисфагії (порушення ковтання);
• афазіями, дизартріями, когнітивно-комунікативними порушеннями;
• реабілітацією дітей і дорослих у медичних закладах.
Саме така назва дає змогу забезпечити відповідні навчальні програми, клінічні протоколи і, зрештою, життя та безпеку пацієнтів.
📌 Висновок
⚠️ Поки в документах МОЗ фігурує «терапевт мови та мовлення», ми будемо мати професію на папері, але не матимемо фахівців у реабілітаційних відділеннях.
👉 Україні потрібні клінічні логопеди, а не кальковані назви, які у світі не використовуються.
