У пацієнта з таким порушенням страждає не лише здатність говорити — порушуються механізми вибору правильної артикуляційної пози та орально-артикуляційний праксис.
🔹 З точки зору нейрофізіології:
• При моторній афазії ушкоджується зона Брока та пов’язані фронтальні структури кори, які відповідають за планування мовленнєвого руху. Людина знає слово, але не може правильно його програмувати — відбувається збій у виборі артикуляційної пози.
• При дизартрії страждає моторна реалізація — передача нервового імпульсу до м’язів артикуляційного апарату. Навіть за наявності правильного плану, рухи виходять неточними, слабкими чи надмірними.
🔹 З точки зору когнітивної психолінгвістики:
• В нормі мовлення передбачає послідовність когнітивних операцій: від концепту → до слова → до моторної програми → до артикуляційної реалізації.
• При афазії порушується етап відбору і програмування артикуляційних поз, тобто збій у “мовленнєвому комп’ютері”.
• При дизартрії страждає кінцевий етап — виконання моторного плану, коли м’язи не здатні точно реалізувати задум.
• У результаті виникає подвійний розрив між “знати” і “сказати”: мозок не може коректно обрати і запрограмувати рух, а м’язи не можуть його виконати.
⚡️ Таким чином, у хворого формується комплексне порушення:
• неможливість вибору правильної артикуляційної пози (порушується артикуляційний праксис)
• порушення моторного виконання (дизартрія)
💡 Це пояснює, чому терапія має бути комплексною: робота з мовленнєвим плануванням + тренування орально-артикуляційних рухів для відновлення функціонального ланцюга «планування — виконання».
