Надаємо стисле, але обґрунтоване пояснення, чому у військових після множинних акубаротравм (вибухових/бласт-травм, сильних акустичних ударів) можуть виникати тяжке заїкання або мутизм, з посиланнями на наукові джерела.
Чому це трапляється — основні механізми (і джерела)
1. Непряме ушкодження мозку (blast-TBI) — пошкодження нервових мереж, що контролюють мовлення.
Вибухові хвилі створюють дифузне аксональне ушкодження, мікроваскулярні пошкодження та запальні процеси, які зачіпають фронто-тімпані-базальні та субкортикальні структури (Broca, SMA, базальні ганглії, мозочок), котрі відповідають за планування та реалізацію моторної програми мовлення. Пошкодження цих структур може спричинити нейрогенне придбане заїкання або моторні порушення, що проявляються як мутизм. 
2. Аудиторні порушення та порушення зворотного зв’язку по слуху (або «сенсорна дисреґуляція»).
Навіть при відсутності помітної периферичної втрати слуху, у постраждалих від вибухів часто виникають порушення обробки слухової інформації (central auditory processing), що порушує сприйняття власного голосу й механізми корекції мовлення — фактор, який може провокувати або посилювати заїкання. 
3. Психотравма, ПТСР і психогенні фактори (паралельні механізми).
Посттравматичні розлади, сильний страх, ураження емоційно-мотиваційних систем можуть викликати або підтримувати психогенний/функціональний мутизм або психогенне заїкання. Крім того, поєднання ТBI + PTSD підвищує ризик придбаного заїкання у ветеранів. 
4. Множинні фактори (політравма): медикаменти, больовий синдром, втома, порушення дихання та ковтання.
Військові часто мають комбінацію ушкоджень — контузії, черепно-мозкові травми, ушкодження вуха, переломи, операції, біль, медикаменти (антидепресанти, антипсихотики тощо) — і всі вони можуть ускладнювати моторну реалізацію мовлення або здатність до соціального мовного контакту. 
5. Нейрогенне придбане заїкання — документоване явище у ветеранів.
Є кілька досліджень і оглядів, що описують випадки придбаного (acquired) або нейрогенного заїкання у ветеранів, пов’язані з ТBI та ПTSD; ретроспективні дослідження також знаходили статистичну зв’язку між TBI/PTSD і появою нових розладів флюєнтності мовлення. 
Які типи порушень мовлення можуть спостерігатися
• Нейрогенне (acquired) заїкання — нерегулярні блоки, повтори, ступінчастість, пов’язані з неврологічним ушкодженням. 
• Моторний мовний дефіцит / дизартрія — розлади артикуляції через пошкодження моторних шляхів. 
• Мовленнєвий мутизм (повна або часткова відсутність мовлення) — може бути нейрогенним (наприклад, акумуляція ушкоджень моторної системи), або психогенним/функціональним у контексті ПТСР/травми. 
Практичні наслідки (для діагностики та терапії)
• Обстеження має бути мультидисциплінарним: невролог, отоларинголог (аудіолог), психіатр/психолог, логопед-клінічний спеціаліст. 
• Необхідно проводити аудіологічне та central auditory processing тестування, нейровізуалізацію (МРТ), скринінг на ПTSD та когнітивні функції. 
• Терапія має поєднувати неврологічні підходи (логопедична реабілітація моторики мовлення), терапію психотравми (психотерапія/ПТСР-лікування) і реабілітацію слуху/компенсаційні стратегії. 
Ключові наукові джерела (щоб прочитати далі)
1. Norman, R. S. et al. (2018) — Acquired Stuttering in Veterans of the Wars in Iraq and Afghanistan: The role of TBI, PTSD and medications. (детальний аналіз випадків та асоціацій у ветеранів). 
2. Lundgren, K. (2010) — Stuttering Following Acquired Brain Damage: A Review — класичний огляд нейрогенного заїкання після ЧМТ/вогнепальних поранень. 
3. Phipps et al. (2020) — Characteristics and Impact of U.S. Military Blast-Related Injuries — огляд наслідків blast-TBI у військових (включно з комунікаційними порушеннями). 
4. Saunders et al. (2015) — Auditory difficulties in blast-exposed Veterans with normal audiograms — про розлади обробки слуху після blast-експозиції. 
5. Огляд про blast-induced communication disorders (2015) — практичний огляд, який підкреслює мультисистемний характер порушень, з якими стикаються фахівці з мовленнєвої терапії.