КПТСР (комплексний посттравматичний стресовий розлад) — це розлад, який виникає внаслідок тривалої або повторної травми, особливо коли особа не мала можливості уникнути або контролювати цю травму. 
У відмінність від «класичного» ПТСР, при якому подія має чітку межу, у КПТСР травматичне навантаження часто хронічне, множинне і має глибший, системний вплив на емоційне функціонування й самосприйняття людини. 
⸻
⚠️ Як це може проявлятися
• Глибоке почуття сорому, провини або внутрішньої неспроможності 
• Проблеми з емоційною регуляцією (раптові вибухи гніву, пригнічення, перепади настрою) 
• Дисоціація — відчуття «внутрішнього відчуження», ніби частина себе “відключається” 
• Хронічні соматичні симптоми: головний біль, запаморочення, порушення сну, м’язове напруження 
• Порушення відчуття власного “Я”, проблеми з міжособистісними стосунками, самоізоляція 
• У деяких випадках — розвиток психогенних або функціональних форм порушень мовлення, включно з заїканням 
⸻
🗣️ Заїкання як прояв при КПТСР / при ПТСР
• У ветеранів війни та людей, які пережили травматичні події, описано випадки набутого (функціонального) заїкання, тобто коли мовленнєвий розлад з’являється після травми, без явних органічних ушкоджень мозку. 
• Таке заїкання класифікують як функціональний розлад мовлення, який “активується” через стрес, психологічне перенапруження, психотравму. 
• При функціональному заїканні часто буває таке: коли людина починає надто фокусуватися на своєму мовленні, старається “контролювати” його, думати про те, як говорити, — це дає зворотний ефект і погіршує заїкання. 
• Також супутні прояви можуть включати м’язову напругу, тремор обличчя чи гортані, фізичний дискомфорт або спазми під час говоріння. 
⸻
🛠️ Що робити / можливі підходи до терапії
• Потрібна комплексна діагностика — з логопедом, нейропсихологом, психотерапевтом, щоб з’ясувати, чи є органічна причина мовлення чи це функціональна реакція на травму. 
• Психотерапевтичні методи, орієнтовані на травму, зокрема КПТ (когнітивно-поведінкова терапія), EMDR, терапія прийняття та відповідальності (ACT), телесні / соматичні підходи — можуть застосовуватись у комплексі. 
• Важливий компонент — регуляція нервової системи: дихальні вправи, релаксація, тілесні практики, вправи заземлення.
• Логопедична і мовленнєва корекція — робота зі звуками, ритмом, плавністю мовлення.
• Робота з внутрішніми психологічними установками: сорому, провини, самокритики — важливо створювати безпечне внутрішнє середовище, де людина може “допускати” недосконалості мовлення, не караючи себе.
• Поступовість: зміни — не різко. Важливо дати час нервовій системі “звикнути” до меншої напруги у мовленні.