Представляємо добірку наукових і науково-популярних джерел, статей та оглядів, які стосуються заїкання — особливо набутого чи психогенного — та зв’язку мовленнєвих дисфлюенцій із травмою, стресом чи психічними розладами. Деякі з них прямо розглядають випадки заїкання після травми або в контексті ПТСР/КПТСР:
📚 Основні статті та огляди
1. “Acquired Stuttering in Veterans of the Wars in Iraq and Afghanistan”
— дослідження випадків набутого заїкання серед ветеранів з поєднанням травматичного ушкодження мозку (TBI) та ПТСР. 
2. “Stuttering Following Acquired Brain Damage: A Review of the Literature”
— класичний огляд випадків заїкання, що з’являється після ушкоджень мозку, також обговорюючи “психогенне” заїкання як феномен, що може бути пов’язаний з травмою. 
3. “Neurogenic Stuttering: Etiology, Symptomatology, and Treatment”
— розгляд нейрогенного (неврологічного) заїкання, його механізмів, диференціації з іншими типами, підходів до лікування. 
4. “Psychogenic Stuttering and Other Acquired Nonorganic Speech and Language Abnormalities”
— стаття з охопленням випадків дисфлюенцій після травми або в межах психогенних процесів, з клінічними деталями. 
5. “Stuttering: Clinical and research update”
— огляд розвитку досліджень заїкання (переважно розвитку заїкання), з увагою до нейробіології, когнітивних моделей, лікування. 
6. “Speech-Based Markers for Posttraumatic Stress Disorder in U.S. Military Veterans”
— дослідження мовленнєвих змін у людей з ПТСР, які не обов’язково мають заїкання, але демонструють напруження голосу, зміни в артикуляції та інші мовні маркери стресу. 
7. “Assessment and treatment of acquired stuttering: A single subject case study” (2025)
— сучасне випадкове дослідження, що описує процес оцінки і терапії набутого заїкання. 
8. “Acute-Onset Acquired Stuttering Secondary to Concussion: A Case Report”
— випадок раптового набору заїкання після струсного ушкодження мозку (контузії). 
9. “Stuttering – StatPearls” (NCBI Bookshelf)
— довідковий розділ, який окреслює класифікації заїкання, включно з психогенним варіантом, критерії діагностики, особливості анамнезу. 
10. “Psychogenic Stuttering – Case Report”
— приклад клінічного випадку психогенного заїкання, з розглядом психологічного аспекту (конверсійний компонент) і необхідності виключення органічних причин. 
11. “Post-traumatic Stress Disorder and Stuttering: A Diagnostic Challenge in a Case Study”
— публікація, що розглядає діагностичні питання, коли заїкання може бути пов’язане з ПТСР. 
12. “Stammering and post-traumatic stress – some food for thought”
— есе, у якому автор розмірковує про можливий взаємозв’язок між заїканням і стресом/травмою, включно з можливістю порочного кола. 
13. “Stuttering Speech Disfluency Prediction using Explainable Attribution Vectors of Facial Muscle Movements”
— сучасне дослідження, що аналізує мікрорухи м’язів обличчя як можливі маркери наближення дисфлюенції (більше з точки зору технологій та діагностики). 
14. “CARE Model of Treatment for stuttering: Theory, assumptions, and preliminary findings”
— стаття з новим підходом до терапії заїкання (в моделі “CARE”), який враховує не лише корекцію мовлення, а й психосоціальний контекст. 
🔍 На що звертати увагу при читанні цих джерел
• Тип заїкання: дуже важливо розрізняти дефектне/розвиткове, нейрогенне (наслідок ушкодження мозку) і психогенне (або функціональне/конверсійне). Багато публікацій охоплюють лише перші два варіанти, а психогенне / травматичне заїкання є менш вивченим.
• Клінічні критерії та анамнез: у психогенному варіанті часто відзначається раптовий початок, асоціація з психологічною травмою, мінімальна або відсутня еволюція, нестійкі патерни дисфлюенцій — це важливі ознаки відрізнення від органічних форм (див. “Deal’s eight features of psychogenic stuttering” в огляді) .
• Мовленнєві маркери стресу: навіть якщо заїкання прямо не згадується, є роботи, які досліджують змінені характеристики мовлення у людей з посттравматичним стресом (наприклад, напруження голосу, зменшення “vowel space” тощо) — ці дослідження можуть допомагати зрозуміти, як стрес впливає на мовлення загалом. 
• Медикаменти та супутні стани: в окремих дослідженнях згадується, що люди з ПТСР чи після травм часто приймають препарати (антидепресанти, анксіолітики тощо), які можуть впливати на мовленнєву моторіку або сприяти дисфлюенціям. 
• Конверсія / функціональні розлади: психогенне заїкання іноді класифікується як частина спектра функціональних неврологічних/конверсійних симптомів — коли симптоми проявляються без виявлених органічних уражень і можуть бути пов’язані з конфліктом або стресом. 
• Обмеженість доказовості: треба пам’ятати, що багато публікацій — це випадки (case reports), огляди, малого масштабу дослідження. Загальних рандомізованих когортних досліджень з великою вибіркою саме заїкання, спричинене КПТСР, наразі небагато.